Куточками України. Черкащина

20 Кві

річковий вокзал

Люблячи жінку, чоловік прагне пізнати кожну частину її тіла і душі. Люблячи чоловіка, жінка хоче віддати йому всю себе і наповнити його своєю увагою. Чи любимо ми, українці, Україну ? Подорожуючи рідною землею, можна побачити різні частини її, і різне ставлення до цих “частин” місцевих жителів.

58f909408dc6d_1492715896_58f909404e5f1Сміла, прекрасне місто на Черкащині, де ще зберігся “солом’яний” дух українського народу. Така собі справжність та дитяча безпосередність. Багато хатинок, простих, сільських, невибагливих. Солом’яні очеретяні снопи біля хат… Але чомусь жителі міста навіть не цікавляться, що відбувається за межами подвір’я. В усякому разі більшість. Де знаходиться вулиця чи заклад, недалечко від дому, не завжди спроможні знати. В принципі, так і у нас.

А потім ми дивуємось, чому ми, українці, так зле живемо.

Черкаси. Тут все трохи інакше. Певно тепле повітря й квітковий аромат, широта вулиць і простір роблять жителів міста зацікавленими 58f90af98c2c7_1492716293_58f90af9570d6 (1)у власному житті.

Чудовий річковий вокзал переживає свій не найкращий стан, але досі прекрасний і, в чомусь, живий. Кораблі стоять нерухомими глибами, рибаки полюють на риб, молодь відпочиває, вода тече…

Наповнені любов’ю до міста, жителі порадили мені подивитися долину троянд. Прекрасне місце, троянди ще не квітуть, але будуть обов’язково. І навіть зацікавлених власним здоров’ям можна тут зустріти: на тренажерах, на біговій доріжці, на велосипедах.

Колись ми проїзжали по Черкасах колоною байкерів. Все проносилося мимо, не встигла відчути дух міста. А воно пашить силою, 58f9096c4d59d_1492715947_58f9096c16f5aздоров’ям та красою. Несподівані рішення в архітектурі, поєднання старовини з сучасністю. Освічена молодь, що намагається відповідати гаслу:

Nosce sapientiam, пізнай мудрість!- Гасло Черкаського університету.

Місцеві гурмани пивних лавок, випробовуючи нові сорти, збираються вечорами на задушевні розмови. Картини. Черкаські художники полюбляють малювати пари у своїх роботах, на відміну від львівських, які захоплені темою самотності й залишеності. Театр, з яким важко було конкурувати навіть нашому львівському. Але галицька настирність проб’є собі шлях, тож ми тут, львівський театр, що наповнив і заворожив місто живопис черкасисобою.

Хто сказав, що мистецтво найкраще вживається у Львові? Воно є всюди, тихим голосом промовляє: знайди мене, я є в тобі, я є повсюду: у дрібницях, у сонця променях, у сяйві місяця… Я є, лиш голос мій почує той, хто вміє чути…

Nosce sapientiam!

Евеліна Малаєва

58f90b5a5be1f_1492716436_58f90b5a28f1e

Немає коментарів до публікації

Написати коментар