Марносвіта, або “покращення” освітньої галузі

28 Бер

освіта покращення

Мабуть, не я перша і не я остання, хто має непереборне бажання виразити своє власне “фе” з цього набридлого, наче тупий зубний біль, питання.
По роботі я часто спілкуюсь з дітьми як молодшого, так і старшого шкільного віку. Наші розмови сповнюють мене найнесподіванішими емоціями, а часто-густо, виражаючись молодіжною лексикою, роблять мій день.

– Завтра в мене контрольна з філософії, – ділиться сумними новинами одинадцятикласниця.
– З чого?!.. – щиро дивуюсь я, адже цей предмет вивчала аж на другому курсі, і то досить поверхово.
– З філософії, – повторює дівчина, – Вчора з культурології самостійна була.

Я вражено мовчу. Історію культури я мала честь слухати окремим курсом вже на третьому році навчання у коледжі.

– Які ще цікаві предмети вивчаєш? – обережно запитую.
– Ну… – задумується, – Психологію, етику та естетику…

Купа питань завмирає в повітрі. Я не озвучую їх, розуміючи, що школярка навряд чи зможе мені відповісти, для чого її змушують вивчати стільки непотребу.

Сповнене виключно благою метою покращити якість викладання у школах, Міністерство освіти ввело в програму певну кількість, скажімо так, дивних предметів. Чудово розуміючи, що таку кількість наук середньостатистичний учень просто не витримає, а також наслідуючи певні елементи європейської системи, наші уми вдалися до певних скорочень. Зокрема, такі предмети, як історія, біологія, географія і хімія будуть викладатись стислим курсом. Ще одним курсом викладатимуться математика та історія. По великому рахунку, це спроба об’єднати шість предметів у два. Геніально, чи не так?

Почувши це, я особисто жахнулась. Ці предмети діти і так знають погано, а тепер не знатимуть взагалі. Мені лише стало цікаво, як же вивчатимуться іноземні мови. Дізнавшись, що їх це нововведення не торкнеться, мені стало легше.

Тішить тільки те, що дана постанова ще не точна, і маю надію, не буде остаточно затверджена. Проект типового навчального плану для учнів 10-11 класів поки що виставлено лише на громадське обговорення, і в разі прийняття – має набути чинності в 2018-2019 навчальному році. Залишається лише сподіватись, що не набуде, або ж буде належним чином відкореговано.

Сучасна школа – це розмаїття предметів, це купа проведених за партою годин, це стос підручників, що ледве влазять у портфель, і… абсолютна пустота в дитячих головах.

Може, хтось пояснить мені, для чого школярам вивчати психологію, філософію, культуру, етику та естетику? З якою метою їх мозок з самого малку помпують зайвою інформацією? Дитяча пам’ять з часом стирає ці непотрібні для неї файли, проте новим та корисним матеріалом ці файли не заповнюються, а залишаються порожніми.

Чому б не робити акцент на вивченні іноземних мов та технічному перекладі? Чому б не оптимізувати точні науки, адже багатьом вони потім дійсно знадобляться в житті? Ні… До такого рівня розвитку ми ще, нажаль, не дійшли. Нам важливіша кількість, а не якість.

Таким чином, не отримують учні від навчання нічого, крім одинадцяти марно потрачених років.
– А що, Японія і Китай – це не одна і та сама країна? – здивовано запитує мене абсолютно здорова, адекватна дев’ятикласниця, не перша і не остання жертва освіти.

– А що, річка Ніл знаходиться не в Україні? – запитує вона ж, і я зі смутком розумію, що вона зовсім не жартує.

Освіта породжує неосвіченість. Освіта абсолютно марна і не варта усіх років, витрачених на неї. Бо навіть ті діти, що дійсно хочуть вчитись, не мають усього потрібного обсягу знань, що змушує їх батьків терміново звертатись до репетиторів. Ось хто дійсно виграє від цієї ситуації. А рідна школа все більше і більше перетворюється на місце, де можна просто отримати атестат.

Ольга Карабин

Немає коментарів до публікації

Написати коментар