Фільм 2+1. Ненормальне – нормальне?

3 Лют

1479797640_38fc67d

Рідко дивлюсь фільми, не завжди вистачає знайти час. А ще рідше – ходжу на їх перегляд. Але так сталось, що попала на прокат нового фільму 2+1, та ще й не сама, а з дитиною. Жанр – комедія, сімейний. Вікові обмеження – 12+ а на іншому постері 16+, що в принципі не міняє аудиторії – діти, підлітки, з найбільш допитливою і найменш критичною свідомістю. Здається нічого не віщувало біди, тим більше картинка постеру напрочуд симпатична – батько і усміхнена дівчинка, думала просто добрий сімейний фільм, та й вщерть забитий зал чомусь заспокоїв.

18591570-924326На жаль сподівання не виправдались, ще й додались неприємні емоції від пояснень дитині чому дядя залицяється до дяді, і чому дівчинку виховують два тати замість традиційного тандему – мама – тато? Одразу ж зазначу, не маю нічого проти людей з нетрадиційною орієнтацією, а ще менше проти іншого типу шкіри чи расової приналежності (я не расист, ненавиджу всіх однаково:), але пропаганди не люблю, тим більше нездорової, і тим більше розрахованої на підлітків та молодь. А ще менше нав’язливу політику мультикультуралізму, яку вже пхають куди тільки можна, в перемішку з підготовкою суспільства до виховання дітей одностатевими сім’ями.

Загалом сюжет такий: головний герой, Семюель (Омар Сі) живе собі на якомусь острові, займається прокатом туристів на яхті, весело проводить час з вечірками і дівчатами аж до одного дня, колишня дівчина ( європейка скандинавської зовнішності), яку він навіть не пам’ятає приносить йому дитину і … їде собі назад до Британії. Нічого дивного film-2-1-2017-podgotovka-obshhestvennogo-mneniya-4(!), матір без жодної причини (бо зрозуміти те мямляння, про не сподівалась що буде важко, якось не реалістично, чи просто невдала акторська гра) кидає дитину на потенційного батька і тікає.  Далі веселіше, головний герой приїздить до Лондона, шукаючи зниклу матір немовляти, і там зустрічає продюсера гея, який його з дитиною люб’язно приймає у себе, дає пристойну роботу, будинок, і вони щасливо до восьми років виховують дівчинку Глорію. Знову ж таки нічого дивного – яскраві, ідеальні кадри щасливого життя дитини, що виховується люблячим батьком і його другом геєм. Все нормально. Такі кадри можуть не викликати нічого дивного у нас дорослих, та чомусь питання дитини, яка ще не знає про політику толерантності повертає до реальності. Мабуть якщо для неї це виглядає дико, значить щось явно не те, не так, і не зовсім нормально.

Батько-одинак, нехай, афроєвропеєць чи афроазіат, який приїхав хтозна звідки і підкорив стареньку Європу ставши успішним і виховуючи самотужки дитину – чудово, нехай буде. Але до чого тут гей?

Навіщо нам, а точніше молодим людям 12+ впарюють ідею про те, як чудово гомосексуальні пари, що складаються з приїжджих кольорових вихідців інших країн будуть виховувати кинутих напризволяще безвідповідальними жінками дітей? Біс з ним, з кольорами шкіри, але хіба нормально коли дитина в кадрі заспокоює свого названого “тата/маму” коли йому не відповідає на залицяння інший чоловік? І все це подається під соусом комедії, що плавно переходить у болючу драму, з нетривіальним сюжетом, гарними кадрами, приправлене хорошою акторською грою Омара Сі, та дівчинки Глорії.

Так можна довго говорити про те, що не подобається не дивись, не пускати дітей на фільми, які не подобаються і тому подібне. Але ж річ не втім. Ситуації бувають різні, і в деяких випадках дійсно, може й гей краще виховає дитину, якщо з батьками не склалось, але чому це виставляється в широкий прокат в якості ледь не ідилії та норми? Чому ідеї з таким сценарієм так активно проштовхуються в маси, виділяються бюджети на такі фільми? Кому вигідно, щоб подібні випадки розцінювались як норма?

 

 

 

Немає коментарів до публікації

Написати коментар