Свобода віросповідання у Львові

19 Лип

image29987477

Львівщина завжди була “особливим” регіоном в плані релігійності. Точніше навіть не релігійності, а втручання церкви як інституту в суспільне життя. Інакше де ж ви ще знайдете штатного капелана в міській раді, чи може факт “наради” мера з святими отцями в день екологічної катастрофи області? Той факт, що будівництво церков перевищує кількість шкіл і садочків разом взятих уже нікого не дивує. Про вівтарі у школах, і обов’язкове (!) перше причастя школярів на уроках етики в школі уже теж загальновідомі факти. Але як виявилось, це ще не кінець.

28 червня ми відзначали день Конституції України, а уже через два дні з’явилась новина про те, що, виявляється можна сміливо на рівні ЛОДА знівелювати 35 ст. головного правового документу країни.

Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.”

Проте Львівщина стала настільки “особливим регіоном”, де можна не дотримуватись всеукраїнського закону. Можна запровадити обов’язковим предметом християнську етику не лише у школі, де вона й так викладалася з 1997 року, а й у дошкільних закладах. Тобто тепер навіть дошкільнята позбавлені будуть свободи віросповідання. Інакше як порушенням конституційних прав це назвати не можна. Якщо дитина у школі може самостійно хоча б не прийти на уроки, які вважаються “факультативними” і які їй не потрібні, то дитина у садочку цього зробити фізично не в стані. Теоретично можна батькам написати заяву про відмову відвідин подібного предмету, та якщо ти не представник іншої культури чи релігії, то дитина може бути піддана ще й осуду з боку вчителів чи однолітків. Адже слова “свобода віросповідання” стало такою ж формальністю як і свобода слова, свобода вибору, свобода власних переконань.

Чомусь в особливому регіоні забувають, що не усі батьки і діти є християнами, і тим більше не всі греко-католицької конфесії. І дітям не обов’язково підготовлюватись на шкільних уроках до церковних ритуалів. Школа потрібна для здобуття знань, які нівелюються догмами, мракобіссям та ритуалами.

Якщо говорити про поняття етики, то це філософська дисципліна, яка вивчає мораль, суспільні норми поведінки, звичаї. Тобто по хорошому мали б вивчатись загальні суспільні норми, норми поведінки в ширшому аспекті ніж куди йти молитись, як хреститись і в яку церкву йти, а як максимум – мала б викладатись історія релігій світу, але аж ніяк не догми окремо взятої конфесії.

Замість пізнання і відкриття норм суспільної поведінки, дитині пропонується сліпа віра і зубріння. Набагато легше з педагогічної точки зору нав’язати, ніж зацікавити чи пояснити. Однак відправляючи дитину в школу чи в садочок уже варто задуматись, кого ми хочемо бачити поряд з собою в майбутньому суспільстві – сліпих вірян, чи мислячі особистості? Приклад коли церква заправляє справами держави у нас поряд – північний сусід разом з Гундяєвим та Пуйлом у нас під боком.

Вибір завжди за батьками. Хтось пропонує петиції, піддаючись осуду та критиці, хтось просто пояснює дітям на рівні родини, хтось пише заяви в школу, що сприймається м’яко кажучи дивно. Але конституційне право для всіх одне, навіть якщо це йде в конфлікті із місцевими освітніми законами. Ніхто не може позбавити людину її права вибору.

 

 

 

Немає коментарів до публікації

Написати коментар