Східна анархія за мінськими правилами

17 Чер

1413034672_1

Не потрібно бути експертом, щоб розуміти, що конфлікт на Сході затягнутий в часі штучно, бо поки буде вестися дискурс Мінського процесу плато конфлікту поступово знижуватиметься, але немає ніяких гарантій, що конфлікт не вибухне із новою силою, адже як бачимо в світлі сучасних подій, для підживлення конфлікту потрібно досить мало.

Мінські переговори не приводять до бажаних наслідків як для України так і для Росії. Децентралізація, вибори, виплати соціальної допомоги. Це виклик сучасній Україна.

Вплив Заходу Україну величезний, тому проходить процес лобіювання ідеї замороження конфлікту, коли “ні вашим, ні нашим”. Обидві сторони виснажується, як у політично-економічній сфері, а також у вимірі людських втрат, але війна триває.

Аналізувати ситуацію потрібно не тільки на фронті, бо для розуміння не вистачить тільки внутрішнього бачення протистояння, а також для того щоб зрозуміти події, потрібно розуміти світові баталії.

Ситуація на фронті пов’язана із постійним станом невизначеності та вибухонебезпечності. Постійні вибухи, кожного дня є вбиті чи ранені, сіра зона обстрілюється, відбуваються “розборки” у Донецьку чи Луганську.

Анархія в Україні не тільки дестабілізує ситуацію за допомогою нелегальної зброї, поверненню людей з АТО, які мають досвід війни, а також відсутності сталої економічної та політичної парадигми розвитку країни.

Цікаво те, що на території підконтрольної сепаратистами території та анексованого Криму проходять паради та демонстрування військової техніки, намагаються показати велич, показати масовку людей, які начебто ідентифікують себе із Росією. Місія ОБСЄ обурюється, що на території Донецька та Луганська присутня техніка, яка заборонена Мінськими домовленостями. Місія ОБСЄ коментує: “СММ не відвідувала військові паради, проте здійснювала моніторинг загальної ситуації з безпекою на місцях. ОБСЄ поважає право людей відзначати події культурного, релігійного або історичного значення”.

Сенсу у цих перипетіях немає, бо Мінськ це платформа, це торги за Україну. Як завжди лунають заяви від євро-чиновників, від депутатів ЄС чи інших інституцій, що потрібно збільшувати санкції, виступи із осудженням країни-агресора лунають часто, але який результат?.

Критика присутня на всіх рівнях, сиплять порадами абсолютно всі, українській владі багато обіцяють, але війна триває, навіть і якщо припиняться обстріли та прямі контакти із противником то буде тривати гібридна війна, яка є найбільш небезпечною для українця, бо постійно старається копирсатися в мізках. Аналіз ситуації виходить із без результативності та у відсутності бачення перспектив подолання конфлікту мирним чи військовим шляхом поки триває Мінський процес. Ситуація не Сході України є лише частинкою світової анархії та руйнації світових інститутів, руйнації домовленостей, бо світ входить в епоху поділу та початку нового агресивного дискурсу. Україна не є суб’єктом у світовій політиці, а звідси розуміння who is who, бо це досить важливо для розуміння сучасної поведінки Росії, США, ЄС та Китаю, які якраз являються суб’єктами світової політики та безпосередньо є творцями політиками на Сході України, а також на всьому світу.

Не важливо скільки перемог отримає Україна на Сході, скільки загине патріотів, бо вистава в яку грає країна є підготовленою Заходом та Росією. З позитивного боку Захід допомагає, щоб ситуація не переростала в повномасштабну війну, але і негатив, що не Україна керує процесом, бо якщо непокора та вихід із постановки із української сторони,  то чекайте, що біди зваляться на Україну, забуде МВФ та інші донори країни в разі втрати політичного контролю над Незалежною. Зараз ситуація, коли невизначеність у Штатах із виборами, референдум в Британії, Китай і запуск “Шовкового шляху”.

Якщо, на перший погляд переглянути попередньо озвучені явища, то не досить зрозуміло до чого тут Донбас та війна, бо здається, яким чином може бути пов’язана ситуація в Україні із ситуацією в Китаї, але у світі все взаємопов’язано.

Це не крик душі про те, як все погано, а сигнал для української владної групи, що потрібно діяти більш рішучіше в сфері дипломатії та проводити експерименти, пробувати лобіювати Україну через громади в інших країнах, а саме у підтримці України в розв’язані проблеми чи то військовим чи то економічним шляхом, бо політичний механізм виявився недієвим.

Україна переможе, або допоможуть перемогти, бо іншого дискурсу українець не повинен приймати. Перемога це насамперед повернення території під свій контроль не “вогнем та мечем”, а за допомогою економічної чи політичної стабільності. Мінськ та ситуація на Сході лише перехідна ланка відносин Самостійної чи поступового втягнення всього світу у гібридну війну.

Сергій Боженко

 

Немає коментарів до публікації

Написати коментар