Львівські реформи чи порожні балачки?

2 Бер

_DSC1404

«Цей статут легко критикувати. Я не знаю жодної  людини, яка б взялася його захищати.»
(Ігор Фещенко)
Місцеві громади нині часто складаються з бабусь, яким не подобається, що пенсія маленька, а заводи розікрали. Як би там не було поколінню років незалежності України теж треба братись за територіальні громади та реформувати свої території. Ми виховуємо в собі західні цінності та прагнемо підвищення якості життя, тож пора брати все в свої руки та змінювати на краще.
Вчора, 1 березня, в Першій Львівській Медіатеці відбулась зустріч з представниками влади та громадського. Розмовляли про потребу заміни статуту 2002 року, нове покоління, нові вимоги та потреби. Свою думку висловлювали:  Громадський рух “Чесно” (Oксана Романишин), Комітет виборців України Львів (Ігор Фещенко), Громадянська мережа ОПОРА (Олександр Неберикут),Голова постійної комісії законності, депутатської діяльності та свободи слова Львівської міської ради (Юля Гвоздович). Всі відвідувачі могли взяти участь в обговоренні нового статуту, запропонувати свої ідеї, висловити потреби своїх територіальних громад. Все це звісно корисно, але за іронією долі серед питань, що залишились після зустрічі відкритими, особливо бентежить одне: де громадська платформа, яка далі розвиватиме справу? Над нею пообіцяли подумати.

_DSC1388
Львівський приклад місцевого статуту нічим не відрізняється від більшості українських. Наразі львів’янам замість статуту запропонований Закон «Про місцеве самоврядування», який чомусь назвали статутом і прийняли за декілька днів до виборів.
Чому це важливо?
Чому проблема місцевого самоврядування, статуту та громад така важлива? Все просто: кожен з нас хоче, щоб йому було зручно в дворі, районі, місті. Кожен хоче, щоб його думку взяли до уваги. Кожен хоче знати, куди йдуть податки, яке рішення приймають на скликанні ради, незалежно від можливості відвідати таке скликання.
Що нам потрібно?
Як людям нового покоління нам треба контроль влади в режимі он-лайн. Ми маємо на сьогодні купу електронних петицій, але не маємо жодного рядка в статуті чи законі про реакцію на такі петиції, їх виконання, хоча такий спосіб впровадження змін та висловлення громадської думки надзвичайно зручний для сучасної людини.
Нам треба регламентувати виконання петицій, встановити порядок звітування влади перед громадою (джерело влади – народ), змусити сайти міськрад працювати і стати доступними.
За словами Олександра Небрикута, саме ми повинні зробити статут можливістю реалізовувати сучасні ідеї, він має допомагати місту розвиватись, а не бути знаком «стоп» для ідей, він має скоротити бюрократичні шляхи зацікавлених в розвитку міста громадян.
_DSC1398Де взяти гроші на реалізацію ідей?
Важливо визначити межі громади і при розподілі бюджету не забути про периферію. Якщо владі не довіряємо, значить потребуємо партиципаторного бюджету. Значну частку бюджету – громадам, адже кому, як не жителям міста знати, що їм потрібно і які проекти реалізовувати. Оксана Романишин наводить приклади успішного використання коштів такого бюджету в містах Порту-Алегрі (Бразилія) та Лодзі (Польща). Для переходу на такий бюджет найважливіше – визначити межі власності громади, що в місті належить громаді, а що – приватна власність.
Львів заговорив про недоліки управління, тож тепер настала черга інших українських міст. Кожному з нас пора зайти на сайти своїх місцевих рад і переглянути статути. Якщо вони схожі на львівський, мають тринадцять сторінок з десятками посилань на Закон України, якщо вони, як львівський, давно застаріли і навіть перечать новому законодавству (!), тоді пора збирати свою громаду і писати новий. Ми давно не віримо владі, але ж треба вірити собі та в себе, шукати однодумців, влаштовувати діалоги з владою та аргументувати свою потребу змін.
Чи стане Львів містом зі статутом, реально створеним громадою, сказати важко, адже після зустрічі в Медіатеці ініціативна група створена, а про створення платформи для спілкування та пропозицій ініціативних громадян поки що лише думають. Як би там не було, ми повинні змінювати свої міста, бо лише жителі можуть перетворити прості місця проживання в культурні осередки. Сучасній людині мало радіти цілодобовій гарячій воді, їй треба розвиватись, їй треба можливості. Якщо створювати молоді та ініціативні громади на місцях і контролювати владу, то можна побачити, що й в своїй країні можна жити, радіти життю, реалізовувати амбітні проекти та не відчувати себе обдуреним щодня. Розмов мало, вже пора змінюватись і змінювати.
Софія Гудич

Немає коментарів до публікації

Написати коментар